А в листопад, берези голі А я лечу до своєї долі Бо доля, наче та береза Чекає гола, нетвереза Відвертий дощ ховає твої сльози А ти чекаєш мене на порозі Келих вина любові завадить Готуй, кохана, всі свої принади Через поля, через барвисті маки Я буду бігти до твоєї мавки Щоб пестити мою кохану долю І цілувать її палкі долоні
